Падуб — чагарник або дерево, яке набуло розповсюдження в Європі, Японії, Америці. Воно набуло особливого значення у язичницьких культурах і посіло своє особливе місце у культурі християн як символ страждання та воскресіння Христа. Практичні люди цінували рослину за її лікувальні властивості, міцну деревину кольору слонової кістки та здатність відводити блискавку. А ландшафтні дизайнери раділи можливості використовувати вічнозелене дерево чи вражаючий кущ з плодами, подібними до яскраво-червоних, жовтих, помаранчевих, чорних та білих ягід, на присадибних ділянках та в зелених зонах. Рослина виглядає привабливо у будь-яку пору року.
Культура належить до дводомних — плодоносить тільки жіноче дерево. Та як жіночі, так і чоловічі дерева мають ефектний вигляд завдяки глянцевим листочкам незвичайної форми. У багатьох випадках листочки навіть мають колючки, що надає їм це більшої витонченості. Листя може мати різні кольори — молоді листочки різних сортів можуть бути рожевуватими, фіолетовими. Деякі сорти падуба прикрашає листя з білими чи жовтими плямами або облямівкою.
У різних куточках світу сформувалися різні види падуба, з яких місцеві садівники виводили сорти декоративної рослини. Найбільшого розповсюдження набули такі різновиди:
Окремо можна виділити гібриди, для яких не характерне притаманним падубу різьблене листя. Гібриди такі ж вічнозелені, теж плодоносять, проте не кістянками, а ягодами, та мають зазвичай еліпсоподібне чи ланцетоподібне листя різних кольорів, характерне для падубу різьблене листя мають далеко не всі гібриди.
Набули розповсюдження такі гібриди:
В залежності від сорту, падуб використовують у якості солітерних чи групових висадок.
Чагарники цього виду можливо висаджувати масивами, що формуватимуть алеї або живі загорожі.
Рослина прекрасно переносить процедуру формувальної обрізки, тому можливо створювати з неї і топіарії.
Карликові сорти можливо вирощувати у горщиках і формувати з них бонсай.
Ефектно на фоні падубу виглядають чагарники, які красиво квітують навесні, наприклад, гортензія, магнолія.
У сприятливих умовах падуб розмножується насінням, проте росте він з насінинки повільно, тому садівники навчилися розмножувати рослини вегетативно. Таке вирощування гарантує відповідність сорту, адже молода рослина точно повторює всі характеристики материнського дерева.
Вимоги падубу прості:
Про останній пункт варто поговорити окремо. Падуб в умовах України ще кілька десятиліть тому рекомендували вирощувати у південних областях (Херсонська, Одеська, Запорізька, Автономна республіка Крим), а також на Прикарпатті, де гори ставали причиною досить м’якої зими.
У зв’язку з потеплінням кліматичні зони зміщуються, тому зараз падуб розповсюджених в Україні сортів, який витримує взимку морози до -22°С, можна вирощувати й у центральній Україні, і тільки на Сході (Сумська, Харківська, Луганська області) морози взимку настільки люті, що падуб їх витримати неспроможний. Втім, навіть у цих регіонах падуб вирощують, але у горщиках, які можливо занести в приміщення у випадку критичних для рослини температур.
Якщо ви саджаєте цю декоративну культуру у відкритий ґрунт, молоді рослини варто на зиму утеплювати, наприклад, ялиновими гілками.
Якщо рослина вже прийнялася, вона не потребує складного догляду. Її не обов’язково у дорослому віці регулярно поливати.
Навесні обов’язкова санітарні обрізка, а топіарна — за бажанням власника. Та слід пам’ятати, що росте падуб повільно, тож працювати секатором треба обачно.
Для щорічного весняного підгодовування використовують суміш перегною та комплексних міндобрив, які вносять у пристовбурне коло.
Обираючи сусідів для падубу, пам’ятайте, що єдине захворювання, якого ця культура боїться — фітофтора. Тож треба це врахувати й саджати поруч рослини, які мають стійкий імунітет до цього захворювання.
Придбати акліматизовані до українських умов сорти падубу можна в інтернет-магазині "Клуб Рослин", який пропонує саджанці падубу в контейнерах. Завдяки такому рішенню культуру можна доставити в різні куточки України, не пошкодивши її кореневу систему.